Державний професійно-технічний навчальний заклад «Реутинський професійний аграрний ліцей»

Знання – це скарб, а навчання – це ключ до нього.

Після революційних подій село відновлювалось. Спільними зусиллями у 1928 році було збудовано будинок-клуб, згодом (у 1936 році) трудящі передали його приміщення під сільську школу. Під час колективізації у селі було засновано два колгоспи, виникла потреба кваліфікованих механізаторських кадрів. Саме тому 20 жовтня 1936 року на базі свинорадгоспу ( колишні будівлі поміщика Ринді) було відкрито школу бригадирів-комбайнерів, як тоді називалось училище механізації сільського господарства. Директором став Гарбузов Леонтій Павлович. Училище мало

Два трактори, автомобілі, півтора десятка причіпних сільськогосподарських машин. Тут працювало 12 викладачів, вони ж були інспекторами виробничого навчання. Перший набір — 180 курсантів.

У 1936 році було збудовано сільський клуб, а у 1935 році — відкрито семирічну школу.

Настала Велика Вітчизняна війна, яка зруйнувала долі мирних жителів. Багато реутинчан пішли на фронти. Війна принесла Реутинцям незліченні людські і матеріальні втрати. За неточними даними загинуло на фронтах війни, на фашистській каторзі і було розстріляно фашистами більше 400 чоловік дорослого населення .

У партизанському з’єднанні генерала Сабурова загинув хоробрий розвідник Резниченко Андрій Корнійович , нагороджений багатьма орденами, а у з»єднанні Ковпака загинув Мартиненко Андрій Васильович.

У 1942 році ЗО жовтня загін партизанів прославленого генерала С.А Ковпака, вирушивши у карпатський рейд, зіткнувся у селі з озброєними поліцаями, що їхали підводами з Кролевця на Короп, відбувся бій, у якому були розгромлені зрадники-запроданці. У бою загинули двоє партизанів.

Поховали їх за Реутинцями у густому лісі. Уже після війни останки було перенесено на сільське кладовище, на могилі поставлено обеліск, а недавно відкрито Стеллу на місці бою.

З вересня 1943 року село було звільнене червоною армією від фашистів. У надзвичайно важких умовах, коли на все село залишилося лише 268 працездатних людей, переважно старих та жінок, реутинчани першого ж повоєнного року зуміли засіяти майже всю землю.

Невпізнанно змінилося село у послі дуючі повоєнні роки. Повернулися з фронтів воїни, які одразу ж приступили до праці на всіх ділянках виробництва у селі.

Йшов час. Багато випускників школи стали інженерами, вчителями, агрономами, зоотехніками, лікарями, військовими, передовиками сільськогосподарського виробництва.

Серед наших випускників і наукові працівники : Горкун Марія Іллівна, Кулик Віктор Кирилович. На всю Україну відоме ім»я заслуженого вчителя УРСР Івана Марковича Яновського, який викладав у школі українську мову та літературу — педагога за покликанням, людини, що присвятила себе літературній творчості ( літературний псевдонім — Микита Коцюба). Його ім»ям посмертно названа одна з вулиць села Реутинці.

Училище механізації сільського господарства починаючи з післявоєнного періоду і донині успішно розвивається. Кабінети училища оснащені необхідними навчальними посібниками, діючими моделями усіх видів сільгосптехніки, іншими наочностями та технічними засобами навчання. Працює тут понад 50 висококваліфікованих працівників різних спеціальностей.

Колишньому директору училища Черняку Василю Панасовичу (1914-1962) учаснику Великої Вітчизняної війни, за відмінну постановку навчально-виховної роботи в училищі одному з перших на Україні було присвоєно почесне звання заслуженого вчителя професійно-технічних навчальних закладів.

За роки свого існування училище дало країні багато кваліфікованих спеціалістів сільського господарства різних профілів , а саме : трактористів —

Машиністів, бригадирів тракторних бригад, шоферів, механіків та ін. Багато випускників училища стали знатними механізаторами області, країни. Серед них удостоєні орденами Леніна В.М.Хожаінов з Богодухова, М.К.Колодка з Краснопільського району, Е.О.Котенко з Кустанайської області, Т.Р.Козинець з Кустанайської області. Славу училища складають випускники, які удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці: Момот Євдокія Іванівна, Ступак Неоніла Захарівна, Лисенко Василь Іванович.

За високі показники в навчально-виховній роботі, за добросовісну працю колишній майстер училища Савицький Михайло Іванович (випускник цього ж училища) нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора. Його учень Манер кш став переможцем республіканського конкурсу профмайстерності молодих робітників. Майстру Карелу Михайлу Степановичу присвоєно звання робітник ПМ. Він також випускник СПТУ-2.

У 2003 році ПТУ-32 реорганізовано у Реутинській професійний аграрний ліцей, який очолює Чечель Валерій Вікторович. За останній час відкрито навчання за новими спеціальностями: кухар, кондитер; муляр, штукатур, лицювальник-плиточник; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування.