05453) 7-27-31

Пройду не раз відомими шляхами,
Де страх в повітрі висне до цих пір,
І хоч усе вже поросло мохами,
Його ніхто забути не зумів.

Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
І мало хто життя порятував.

Дивились в вічі, не щеміло серце,
Пуста душа і всі думки пусті,
«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!
Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

Чи їх вина, що родом із євреїв?
Чи їх вина, що не такі, як всі?
Невже ж і смерть заслужує трофеїв?
І щастя можна віднайти в сльозі?

Постане між думками знову прірва,
Над Яром смерть махне своїм крилом,
Якщо убивства – це є ваша віра,
Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»

Ми будемо пам’ятати вічно Ваше знищення і сяяння Ваших завчасно згаслих очей!