05453) 7-27-31

На смерть стояли там Герої,

де був залюднений Майдан,

щити були в них замість зброї…

Вони стояли проти ката,

що всіх за бидло нас приймав…

О, доле тяжкая! Заплата

велика впала поміж лав.

Свистіли кулі підло, нагло,

і падав юний цвіт в крові,

лиш шепотіли губи спрагло:

“Хай вам співають солов’ї !..”

А кат підступний зловтішався

і на народ свинцем плював,

ніхто з Майдану не вступався –

мільйони йшли до спільних лав.

Злетіла ввись Небесна Сотня,

а кат зарився десь в багно…

Скарає меч його Господній

і суд людський усе одно!

Сьогодні похорон Героя –

прийшли до нього тисячі,

тремтить в смерічки ніжна хвоя,

немов хустинка на плечі.

“Гей, плине кача по Тисині…”

Ой, сумно-сумно, небеса,

що гинуть ще Герої й нині,

хоч навкруги весни краса.

Славний син Галичини

пішов на ті голгофські мури

не за калим, не за чини.

А за майбутнє України –

щоб встав з колін Громадянин,

щоб європейські стали зміни,

щоб був в нас напрямок один.

Тож пам’ятай, плем’я вороже –

в держави є Герої! Є!

І Ти нас не забудь, о, Боже!

Бо ми – породження Твоє…