На смерть стояли там Герої,
де був залюднений Майдан,
щити були в них замість зброї…
Вони стояли проти ката,
що всіх за бидло нас приймав…
О, доле тяжкая! Заплата
велика впала поміж лав.
Свистіли кулі підло, нагло,
і падав юний цвіт в крові,
лиш шепотіли губи спрагло:
“Хай вам співають солов’ї !..”
А кат підступний зловтішався
і на народ свинцем плював,
ніхто з Майдану не вступався –
мільйони йшли до спільних лав.
Злетіла ввись Небесна Сотня,
а кат зарився десь в багно…
Скарає меч його Господній
і суд людський усе одно!
Сьогодні похорон Героя –
прийшли до нього тисячі,
тремтить в смерічки ніжна хвоя,
немов хустинка на плечі.
“Гей, плине кача по Тисині…”
Ой, сумно-сумно, небеса,
що гинуть ще Герої й нині,
хоч навкруги весни краса.
Славний син Галичини
пішов на ті голгофські мури
не за калим, не за чини.
А за майбутнє України –
щоб встав з колін Громадянин,
щоб європейські стали зміни,
щоб був в нас напрямок один.
Тож пам’ятай, плем’я вороже –
в держави є Герої! Є!
І Ти нас не забудь, о, Боже!
Бо ми – породження Твоє…